Мені хочеться подякувати всім людям України. Тому що так, як мене проводжали – на Майдані був великий концерт – і я відчувала цю підтримку.

К сожалению большому, наше государство вопрос шоу-бизнеса вывело полностью напрочь из вопроса геополитики. На сегодняшний день у нас, к громадному сожалению, практически нет никаких концертов, съемок, которые могут помогать украинскому артисту постоянно оставаться в медиаэфире своей страны.

Интернет, телевидение, открыты границы – мы ничего не сделаем с тем, что наши дети будут говорить на тех языках, на которых им будет нравиться, и чаще всего это будет комфортный язык типа, например французский, английский, немецкий. Потому что на этих языках говорит большая часть населения… А вообще скоро нужно будет учить китайский.

Уявіть собі, не дай Боже: палаюча хата, і ви в цій хаті. Ви українець, ви любите свій народ, ви вважаєте себе українським націоналістом. І ось вам простягає руку москаль, жид, поляк, палестинець, який хоче вас витягти. Хто згорить? Хто скаже: "Ні, не дам тобі руки. Не потребую твоєї допомоги"? Хто захоче згоріти? Я хотів би подивитися на таких людей і повірити їм.

Я сподіваюся все-таки, що керівництво – принаймні ті, хто керують сьогодні в Україні культурою, – зверне увагу на те, що треба все-таки сприяти якось розвитку українського мистецтва.

В моєму ряду – особистому моєму ряду – ще стоїть поняття патріотизму і рідної землі. І ви знаєте, от я можу сказати, що навіть якщо це буде невигідно в шоу-бізнесовому плані, я все одно буду співати українською мовою

Я не хочу, щоб в моїй країні виконавці, які співали виключно українською мовою, починали співати російською мовою. Тому що це говорить про недолугу політику. Не буду казати чого і кого. Тих органів, які за це відповідають, скажемо так, щоб бути м’якшим.