Я не думаю, що це була провокація. Ні.

Бити людей не мотивовано лише за те, що вони сидять поруч із порушниками, які порушили Адміністративний кодекс, не Кримінальний... Не можна. Чи в присутності президента і прем’єра, чи без присутності.

Це була закономірність. Це просто показує, що могло бути, якщо “Беркут”, який було застосовано у подіях щодо Генеральної прокуратури, отримавши це розпорядження від міністра внутрішніх справ, який був настрій цих людей... Уявіть собі, якби це не була купка болільників, а були б демонстранти мирні, і коли б стінка на стінку. Я думаю, це була не провокація, а логічний висновок з ескалації, яку допустили вперше за час політичної кризи міністр внутрішніх справ і представники коаліції.

На мою думку, це таке цинічне і брутальне просто показове перевищення своїх службових повноважень з боку міліції: показати, брязкнути ще раз м’язами, і довести ще раз те, що міліцейське свавілля, на превеликий жаль, – це повсякденне явище в цій державі.

Хочеться вірити, що це була емоція, що це не було заготовленою провокацією з політичним відтінком. Прикро, що це сталося. З боку «Беркуту» дії окремої частини виправдані. Те, що сталося з дівчинкою, виправдання мати не може.

Я не думаю, що це провокація. Тому що, передивляючись матеріали, які є за останні роки... вони повторюються і повторюються.

Можливо, це була провокація. Та щороку – в мене ось документи розслідувань і документи, які підписував Юрій Луценко і попередні міністри, – по п'ять-шість разів на рік подібні провокації траплялися. Щороку. Сьогоднішня провокація знаменна лише тим, що вона була під час подій силового протистояння, і на очах у двох лідерів країни.